Підручник для шахраїв

avatar

Якось знамениті шахраї Джеф Пітерс і Енді Такер мусили серед ночі стрибати з поїзда, тікаючи від розлючених супутників, яким вони намагалися всучити партію діамантів з Аляски. Вранці парочка прокинулася в сільському готельчику без долара в кишені і привабливих перспектив. Але ж довкола жили фермери — і це був для них рай! Звичайно фермери вважалися дрібною мішенню, але іноді й вони приносили користь, як і міністр фінансів міг стати в нагоді ділкам із Волл-стріт.

На розмову до місцевого земельного магната вирушив Джеф, прихопивши з собою зливок фальшивого золота, квитанції про отримання податку на прибуток, перлове намисто, нібито знайдене у вагоні, рецепт меду з лушпайок та ще кілька цікавинок, на які легко ведуться простачки. Але на порозі досвідченого Джефа зустрів не селюк у клітчатій сорочці з підтяжками й лопатою в руках, а розкішний франт у білому костюмі, рожевому галстуку, спортивній кепці і з масивним діамантовим перснем на пальці. Який він тобі фермер? Він партнер! Тобто аграрій!

За зливок фермер запропонував замість п’яти тисяч менше двох доларів. У будинку в нього стукотів телеграфний апарат, передаючи новини, з бродвейського театру дзвонили уточнити про заброньовані на суботу квитки, фермер по телефону вів торги, стежив за акціями, продавав баранів і купував жеребців, збирався писати статтю про химеру комунізму. Дорогі шикарні меблі доповнювали картини в товстих позолочених рамах. Сучасний аграрій стежив за прогресом і насміхався з охочих його обдурити.

Джеф мусив повертатися спіймавши облизня. Друзяці він пояснив, що фермер забарикадувався досягненнями електрики, освіти, літератури й розуму. Але Енді Такер не повірив в остаточне переродження людської природи. Одягнувшись по-піжонськи, він спробував щастя й собі, а за пару годин повернувся і недбало кинув на стіл пачку доларів. Фермер програв усю готівку, яка були у нього в кишені. Прощаючись він провів шахрая до воріт, потиснув йому руку і зі сльозами в очах подякував. Вони просто зіграли в наперстки.

Схоже, оповідання О.Генрі стали класичним підручником з шахрайства і популярним чтивом у в’язницях.

Нещодавно Сергій Мавроді, відбувши чотирирічне покарання за фінансову піраміду МММ, оголосив про свій новий проект «Мы можем многое». Знаменитий ошуканець іде в ногу з прогресом і цього разу вирішив задіяти новітні технології у вигляді Інтернет. Здавалося б, прості вкладники, навчені гірким досвідом МММ, різноманітних трастів і кредитних спілок, уже не купляться на обіцянки-цяцянки захмарних прибутків. З іншого боку, торгувати віртуальними грішми або, як їх називає Мавроді, фантиками набагато легше, ніж махати лопатою, укладати асфальт, класти цеглу. І це так заманливо… Не лише для Мавроді.

Історія, яка відбувалася на Дикому Заході, через сто років повторюється в цивілізованій країні. Бувалий фермер, який колекціонує зливки фальшивого золота і непомильно впізнає шахраїв, капітулює перед звичайнісіньким наперсточником. Мільйони жертв фінансових махінацій не задумуючись лізуть у нову піраміду. Що керувало тим фермером? Дитяча цікавість, наївна впевненість у собі, жадоба легких грошей? Читайте О.Генрі! Шахраї напевне перечитують його оповідання, а чи перечитують їх обдурені шахраями?

Запись опубликована в рубрике Блоги Комментариев. Добавьте в закладки постоянную ссылку.
  • madzhahed

    Це все як у природі: метелики летять на світло лямпочки, кити викидаються з незрозумілих причин на берег, лосось йде проти течії і хоча гине, але все одно йде. Певно у тому якийсь фаталізм є. Людина — примат, хоча і з вищою нервовою діяльністю. Кожним індивідом керують якісь незбагненні психічні розлади: одні, як в лотереї: А якщо цього разу пофартить? — інші, котрі вважають себе розумнішими і не розраховують на фарт, думають: Ну, він же ж не зовсім свиян (ідіот), щоб знову всіх обдурити, та й скільки людей повірило. не може бути стільки обдурених. Треті сподіваються на правоохоронні чи регулюючі органи і на те, що часи змінилися, тоді був дикий постсовдепівський капіталізм, а зараз ми на порозі «нової ери». Ще якісь вірять, що вони вчасно заберуть свої кревні. А загалом це все подібне до бажання людей бути ошуканим, щоб потім було на кого нарікати. Своєї вини визнати важко, хочеться віддати свою долю в чужі руки і потім гірко плакати над невдалим життям і проклинати — комуністів, капіталістів, націоналістів, євреїв, американців, хохлів, кацапів, світовий сіонізм і Кецалькоатля. Не було МеМеМе, придумали б БеБеБе, але ворог був би знайдений. Праведний гнів упав би списом Юрія Побідоносця на голови грішників. Мучеництво і приреченість як символ фаталізму і незворотності долі. Амінь.